Гостре питання-2. Овочеві ножі

Привіт! Я тут знову з своїми ножами(початок тут). Цього разу розповім про овочеві.

Все моє дитинство мама чистила картоплю тонким довгим ножем з червоною колодочкою. І коли я брала його до рук, то на вказівному пальці з’являлися маленькі болючі порізи які від соку і крохмалю страшно пекли. Не знаю чому в нас не було картопляного ножа, може мама їх не любила, а може в радянських магазинах це був якийсь дефіцит? Мабуть тому в самостійному житті я й придбала так багато кухонного начиння.

Як виявилося, у моїй шухляді переважають саме варіації овочевих ножів (маю аж 9). Не знаю чи вдалося мені охопити все різноманіття форм, розмірів і виконань, але їх дійсно сила-силенна . Воно й не дивно, бо й овочів багато. Тому на кухні, як на мене, одним не обійтися.

Як правило, овочевим вважається невеликий ніж з вигнутою спиною і коротким (іноді загнутим) лезом, довжиною десь 9 см. За формою він схожий на пташиний дзьоб, здатний вигинатися за формою овочів і знімати найтоншу шкірку. Класичний овочевий ніж в мене лише один (7). Ним я чищу цибулю, нарізаю часник, теоретично можна було б і картоплю почистити але для цього я користуюся іншими. Це -

Ножі для чистки (1-5 і 8)

Як на мене, must have на кухні. Одні з них схожі на стругачку, інші мають більш класичну форму. Але не знаю нічого зручнішого, коли треба почистити від шкірки картоплю, моркву чи яблука або навіть нарізати тоненькими і прозорими шматочками Пармезан для пасти.

У мене найчастіше в таких випадках в хід йдуть перші два. Один з них навіть має гострий виступ, щоб видаляти картопляні «вічка». Правда, якщо картопля попадеться неправильної форми, беру найменший з них (8). Він у мене один з найстарших і, мабуть, найулюбленіших. Ним зручно і картоплю почистити, і хвостики з полуниці виймати.

Ножі з номерами 3,4,5 – це поєднання класичного ножа і «стругачки». Така собі перехідна версія. З одного боку, він лежить у руці, як звичайний картопляний ніж, з іншого - лезо вільно ковзає поверхнею, знімаючи тоненьку шкірку. Мені вони не дуже зручні в руці та й швидкість втрачаю, але моя свекруха і чоловік чистять картоплю лише такими.

Ніж для помідорів і цитрусів (6)

Чи пробували ви рівно нарізати помідори і паприку звичайним ножем з рівним лезом? Можу заспорити, що вдавалося не дуже. Навіть найгострішим.

Для цього найкраще підходять ножі з зубчиками, на зразок хлібного. Крім того, їх і точити не треба, а гострими вони все-рівно довго залишаються. Тризубцем на кінці однаково зручно видаляти кістянки з лимонів і відділяти шматочки фруктів. Головне вибирати з нержавіючої сталі і одразу обмивати водою, щоб від кислоти лезо не зіпсувалося.

Мій був придбаний випадково (раніше я й не знала, що такі існують), треба було чимось порізати кавуна у відпустці, от і взяла щось таке незвичне на пробу. Але одноднозначно рекомендую його, як №2 на кухні (якщо картопляний у вас вже є).

Ножі для карвінгу (4 і 9)

Вони приблудилися помилково, бо карвінгом я не захоплююся. Такі вирізьблені овочі мені видаються трохи старомодними, наче квіточки з моркви на холодці в моєї бабусі.

Той жовтий з двома лезами купувала, щоб зрізати довгими стрічками цедру з цитрусів. Не дуже вдале придбання, бо різати доводиться в напрямку «від себе», стружки виходять товстими (часто з шматками білої гіркої шкірки) і короткими. А от інше лезо - з маленькими зубчиками згодиться, якщо треба настругати трохи присохлого сиру для пасти або салату.

Патріотичний жовто-блакитний взяла помилково замість картопляного для мами майже 2 роки тому, а протестувала лише сьогодні. Його можна порадити тим, хто хотів би спробувати карвінг, але не хоче витрачатися на дорогі ножі (мій коштував 24 грн.).

Його жовта ручка відділяється і з’являється інший (синій) ніж. На його іншому кінці - гостроконечний трикутник, яким можна достатньо легко вирізати шматки фруктової м‘якоті. Дротяні скоби на боках дозволяють зняти тоненьку довгу стружку (без білого) з апельсинів або вирізати орнамент. На ньому є навіть виступ(наче шпичка) за допомогою якого можна зробити тонкий і достатньо глибокий надріз (5мм) у шкірці, наприклад, лимону. А ще до нього додається платформа, на яку можна зачепити ніж основним лезом і перетворити все на шинковку-мандоліну. Правда, як воно працює не випробувала.

Основний мінус – якість пластику, він достатньо тонкий для великих навантажень. Не впевнена, що він переживе вирізання «Джека» з гарбузи, а от час від часу щось з яблука чи огірка точно.

Що б я хотіла сказати наприкінці? Не обов'язково купувати дорогі овочеві ножі. Скільки їх викинула у сміття моя мама разом з картопляним лушпинням. І марка не має значення. Мій білий no-name (2) коштував лише 1 євро, але найтонша стружка коли чистиш спаржу саме на ньому. Головне, щоб він був якісно зроблений, добре лежав у руці та справно виконував свою роботу.

Що ж важливо? Ніж повинен бути гострим. Це не тільки полегшує роботу, але й захищає від порізів, бо ріже він тоді без додаткового тиску.

Іншим разом розповім про спеціальні ножі. Бережіть себе і нехай все вдається!